Суть проблемної ситуації та її роль у процесі мислення.

  У дидактиці доведено, що початковим елементом процесу мислення як правило є проблемна ситуація. Мислити учень починає тоді, коли у нього з`являється потреба щось зрозуміти. Мислення завжди починається з проблеми або запитання, із здивування чи нерозуміння. Проблемна ситуація і дає поштовх до включення учня в процес мислення.

Елементи проблемності  включаю в уроки різних типів. Перед вивченням нового матеріалу  ставлю цікаві несподівані питання, на які учням необхідно дати відповіді в кінці заняття. Інша справа проблемний урок, коли вивчення нового матеріалу повністю проходить на пошуковому рівні пізнавальної діяльності. Для сильних учнів  готую викладання теоретичних положень у прихованій формі, не пояснюючи сутність фактів і їхніх зв`язків. Починаючи вивчення нового,  формулюю проблему, подаю учбовий матеріал і вказую орієнтири для її розв`язання, супроводжуючи пояснення запитаннями і завданнями пошукового характеру. На підставі того, що вивчається учні розв`язують проблему.

Що ж це таке, метод проблемного викладання? На думку дослідників викладання нового матеріалу є проблемним, якщо воно всім своїм змістом і способом розкриття ставить яке-небудь питання, що вимагає розв’язання, але прямого і завершеного пояснення невідомого вчитель не дає, що і спонукає учнів до самостійних пошуків розв`язання проблеми. Ц і є проблемною ситуацією. Вона створюється також при викладенні різних думок, з тим, щоб учні самі їх розглянули, оцінили, або при зверненні їхньої уваги на протиріччя, конфлікт, з тим, щоб учні самі знайшли шляхи їхнього розв`язання.

Яким же чином створюється проблемна ситуація? Це може бути протиріччя, що міститься в учбовому матеріалі, або введення в урок фрагменту документу суперечливого характеру, або викладання суперечливих поглядів на одне і те саме питання. У зв`язку з тим, що вчитель викладає проблемно, учні повинні з допомогою раніше здобутих знань виділити з фактів і сформулювати рішення проблеми самостійно. Звичайно, пізнання теоретичних знань в процесі проблемного викладання не є самоціллю. Як відзначав психолог В.В.Давидов, предметом пізнання повинна стати зміна самого учня, його розвиток, оволодіння новими способами орієнтації в дійсності, новими способами дій, а значить, і формування нових здібностей. Тобто, проблемне навчання – це по суті розвивальне навчання.

Практика довела, що проблемно-пошуковий метод навчання недоцільно застосовувати при вивчення нового складного матеріалу або браку часу на уроці. Не приведе він до успіху і при слабкому контакті вчителя з учнями.

Залежно від рівня розвитку мислення учнів (за Н.Дайрі) визначено три можливі методичні варіанти організації самостійної діяльності учнів на проблемному уроці: самостійна робота учнів з виконання проблемного завдання; робота учнів з використанням спеціальних пам`яток (добірки орієнтовних запитань для аналізу історичного явища); послідовне виконання учнями серії проблемних завдань, які в результаті забезпечують розв`язання загальної проблеми уроку.

Тому  розвивати потрібно не тільки мислення, а всі пізнавальні здібності: сприйняття, пам`ять, увагу, уявлення та інше, і не тільки самостійність мислення, а й інші його якості – критичність і самокритичність, гнучкість, швидкість, глибину і широту тощо.