Класний керівник - це класно!

Камера! Мотор! Дубль перший!

Чому я стала вчителем?

 Я ніколи не задумувалася над цим питанням. Здається, я хотіла бути вчителем завжди. Це було так природно, як те, що після школи треба навчатися в інституті, а після – працювати за обраною спеціальністю. Так і сталося – школа – інститут і вже більше 20 років роботи в своїй рідній школі!

Стоп – кадр!

Перед  очима у мене мої діти. Три випуски, які навчили мене багато чому. А головне, що бути класним керівником – класно!!!! Лише треба прислухатися до них.

Камера! Мотор! Дубль другий!

1996 рік – я молода, недосвідчена вчителька, яка тільки но вийшла з декретної відпустки. Маю сина, який найдорожчий з усіх людей на Землі. Мене зустріло 11 пар допитливих оченят. Вони з насторогою дивилися на мене, а я – на них. Почалися наші будні. І ось перший урок, який дали мені мої учні.

Стоп – кадр!

-         Чому сьогодні Ви, Ірино Михайлівно, засмучені?

-         Захворів мій Сашко!

-         Якщо Сашко Ваш, то ми чиї?

Я зрозуміла, якщо ти стала класним керівником, то ці діти також твої, бо не можна любити їх з 8 ранку до 14 години, а потім любити свою дитину!

 Отже, місія класного керівника – любити. І мої діти, хоч ми і не були разом до 11 класу, вважали мене своїм класним керівником.

Камера! Мотор! Дубль третій!

Зі своїм слідуючим класом я зустрілася коли вони були в 5 класі, після новорічних свят. Це не був легкий клас. За наші 6,5 років у нас було все: і радість, і горе, і удачі, і поразки. Але з ними я повною мірою відчула, що таке класний керівник. І дійшла висновку, що місія класного керівника – бути сильним. І тоді буде все: і дорога посипана нарцисами, бо учні приходили в гості, а мене не було вдома, і саморобна карта села на якій буде названо цілий куток – Варламівка, і прекрасний випускний, який схвилює всіх гостей, і …

Стоп – кадр!

Мої любі вихованці вже давно здали випускні екзамени, ми разом зустріли перший світанок їхнього дорослого життя, і вони вийшли на самостійний шлях. Залишили в душі тиху печаль, в серці – безмежну любов, а в пам’яті – спогади … Адже вони були в моєму вчительському житті першими, кого випустила у самостійне життя.

 Але мої випускники і сьогодні частенько навідуються в гості.

Час взяв своє: вони відслужили в армії, навчалися і навчаються у вишах, одружуються, народжують дітей, присвоїли мені почесне звання «Класної бабусі», а в моїй пам’яті вони залишилися незвичайними, рідними, першими!

Камера! Мотор! Дубль четвертий!

Слідуючий клас взяла собі не я, мене не призначив своїм наказом директор бути у них класним керівником. Це вони вибрали мене.

І повели мене з собою у свій світ. Я відчула, що класним керівником бути важко – треба мати відчуття часу. І, не поступаючись принципами, вміти змінюватися. Оволодіти комп’ютером і використовувати його в роботі. Читати молодіжні видання і переглядати сучасні фільми, що цікавлять підлітків. Полюбити їх музику, намагатися пізнати їх світ. Прийняти цей світ і полюбити.

Стоп-кадр!

Отже, місія класного керівника – бути сучасним, розуміти своїх дітей.

Камера! Мотор! Дубль п’ятий!

… Знову вересень. Знову школа. Запах свіжої фарби. Запах нового навчального року. Знову коридори наповнюються дзвінкими голосами, а потім у класах запанує тиша …

Щирі дитячі очі будуть дивитися на мене в очікуванні дива. Я не можу не виправдати їх сподівань. Я знову поринаю у звичну  і таку бажану атмосферу бурхливого шкільного життя. І в цьому житті вже 13 пар очей дивляться на мене з надією, увагою і цікавістю. Ми знову в дорозі!

 Дорога ця є дуже нелегкою, але цікавою. І ось ми вже в 9 класі. Що чекає нас попереду?...