Формування громадсько-активної життєвої позиції на уроках правознавства.

У сучасних умовах українського суспільства правова освіта є одним з найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосвідомості громадянина. Вона спрямована на отримання знань, навичок, ставлень і ціннісних орієнтацій, необхідних людині для ефективного соціального функціонування, реалізації її життєвих цілей і завдань.

 З цією метою було запровадження для старших підлітків спеціального практичного курсу, основним результатом якого має стати перетворення права на важливий регулятор життя і поведінки учня в умовах його швидкої соціалізації.

Основні риси  курсу правознавства для учнів  полягають у тому, що він:

·         виходить із змісту правознавства, передбаченого Державним стандартом освіти (галузь «Суспільствознавство») й наповнений переважно інформацією, орієнтованою на життєві потреби учнів 14-15 років, норми права, що стосуються неповнолітніх,

·         побудований на нерозривній єдності нових для учнів юридичних знань та соціального досвіду школярів, практичних дій щодо вирішення конкретних життєвих проблем. Це дозволяє учням вийти за межі виключно урочної діяльності й включитися в активне громадське життя, використовуючи набуті знання;

·         націлений на виховання учнів у дусі демократичних і національних цінностей, що визначають громадянську самосвідомість та правомірну поведінку особистості;

·         містить профорієнтаційний компонент для забезпечення можливості свідомого вибору учнями правового профілю навчання в старшій школі.

В процесі викладання правознавства ставлю перед собою завдання:

1.     познайомити учнів з правом, його важливою роллю в житті суспільства, сприяти усвідомленню ними найбільш важливих понять і термінів юридичної науки;

2.     сприяти формуванню у дітей фундаментальних цінностей, таких як права та свободи людини і громадянина, демократія, активна громадянська позиція й інші, що складають основу демократичної правової держави і громадянського суспільства в Україні;

3.     виробити в учнів уміння: використовувати правові знання для реалізації і захисту своїх прав, свобод та законних інтересів; оцінювати і регулювати свої взаємини з іншими; здійснювати вибір моделі поведінки у повсякденних життєвих ситуаціях, орієнтуючись на норми права, що стосуються неповнолітніх;

4.     опрацьовувати окремі положення нормативно-правових актів; застосовувати на правовому матеріалі критичне мислення, аналіз, синтез, оцінку, рефлексію, уміння спілкуватись, дискутувати, розв’язувати проблеми; сформувати навички правомірної поведінки;

5.     прищепити учням інтерес до права, заохотити їх до свідомого використання, застосування й дотримання правових норм.

Всі ці завдання в певній мірі реалізовую через обов’язкове використання інтерактивних методів навчання: мозкового штурму, дискусії, взаємонавчання в малих групах, парах, імітації спрощених судових слухань, ажурної пилки, рольових ігор тощо. Безумовно актуальними на уроках правознавства є також активні методи: бесіда, тестування, моделювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз публіцистичних і художніх текстів, цікавих фактів з історії та сьогодення.

У контексті інтерактивного навчання правові знання, уміння, ставлення учнів набувають іншої форми, ніж у традиційному. З одного боку, вони є певною інформацією про навколишній світ, яку учень отримує не у вигляді вже готової системи від педагога, а в процесі власної активності. З іншого боку, учень у процесі взаємодії на уроці з іншими учнями та вчителем опановує системою апробованих способів діяльності стосовно себе, соціуму, світу взагалі, засвоює різні механізми пошуку та застосування знань, має можливість безпосередньо під час навчання апробувати нові моделі поведінки і діяльності. Тому зміст освіти, опрацьований учнем таким чином, є одночасно й інструментом для його самовдосконалення і розвитку як інтелектуального, так і особистісного.

Намагаюся, щоб пізнавальна діяльність учнів на уроках з курсу правознавства  включала: пошук, первинний аналіз і застосування правової інформації; аналіз окремих положень нормативних правових актів; груповий і індивідуальний аналіз правових ситуацій; формулювання і аргументацію учнем власної точки зору з посиланням на норми права; застосування набутих знань для визначення відповідного закону способу поведінки і порядку дій в конкретних ситуаціях, визначення процедури звернення до відповідних органів й установ по кваліфіковану юридичну допомогу.

Велике значення має урок, під час якого ми намагаємося залучити, зацікавити учнів своїм предметом. Але уроку з правознавства недостатньо! Дещо виходимо за межі уроку через реалізацію право просвітницької роботи.

 Школа – це простір життя дітей. Тут учень не готується до життя, а повноцінно живе, і тому всю  право просвітницьку діяльність будую так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя.

Сучасне покоління формується в динамічному світі, в умовах постійно змінюваного інформаційного простору, що вимагає від молоді уміння швидко вирішувати життєві проблеми, тобто бути життєво компетентними.

  Значною мірою цьому сприяє проведення тижня правових знань у школі.

Тижні правових знань сприяють тому, що учні опановують усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання), розвивають критичне мислення, рефлексію, уміння розмірковувати, розв’язувати проблеми.

Дуже допомагає мені в просвітницькій роботі наявність бюлетеня «Права людини», «Громадянські права». Особливістю цих видань є те, що в них можна найти і теоретичний матеріал і приклади правозахисної роботи, і методичні розробки право просвітницьких заходів, і оголошення різноманітних правових конкурсів та проектів.

 Моя право просвітницька робота – це цілий комплекс заходів, спрямованих на формування громадянина, здатного приймати свідоме рішення та впливати на життя суспільства.