Виховання громадянина з демократичним світоглядом і культурою, який не порушує прав і свобод людини та з повагою ставиться до традицій і культури інших народів.

В усі часи й епохи, в усіх цивілізованих країнах суспільство, педагогіка, школа ставили перед собою завдання – виховувати громадянина – людину з певним набором прав і обов’язків, яка поважає і дотримується правил співжиття, прийнятих у даному суспільстві, традицій своїх співвітчизників, тобто певний тип соціально зумовленої поведінки. Всі державні й суспільні інститути, конституції, мораль, право, ідеологія таких країн спрямовані на виховання громадян. Совістю громадян сильна країна – економічно, політично, морально.

Переконана, щоб діти стали народом, творцями своєї долі ( а це покликана забезпечити незалежна Українська держава), необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім'ї, школі міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко пройнялися його національним духом, способом мислення і буття.

 Але в сучасній геополітичній ситуації громадянська культура особистості має формуватись не лише на основі національної культури і національних цінностей, а й з урахуванням загально цивілізаційної спадщини людства, плюралізму віросповідань та системи ідей, а також прагнення до універсалізації загальних правил та цінностей.

При формуванні змісту виховної роботи у класі намагаюсь дотримуватись:

1)особистісно зорієнтованого підходу, за якого у центрі навчально-виховного процесу стоять інтереси особи. За таких умов центральною ідеєю громадянської освіти визначаю поняття невідчужуваних прав людини, а зміст її спрямовую на виховання громадянина демократичного суспільства, патріота України, що прагне вільного вибору і будує свою діяльність на основі визнання абсолютної цінності прав людини. Особистісно зорієнтований підхід за формування змісту громадянської освіти передбачає врахування вікових особливостей учнів, розробку кожного конкретного етапу виховання за віковою вертикаллю у взаємопов’язаному контексті всього навчального процесу; ( практично: бесіди «Гуманістична мораль у громадянському суспільстві», «З чого починається Україна» ( до Дня Соборності України), години спілкування "Державні символи України", "Як стати лідером?" , «Світова книга прав дитини», );

2) діяльнісного підходу, що означає спрямування змісту громадянської освіти на розвиток уявлень і вмінь, що сприяють успішній соціальній активності особистості. Цей підхід реалізую шляхом створення навчальних ситуацій, в яких апробовуються на практиці засвоєні громадянські цінності ( до глобальних проблеми через локальну).( практично: години спілкування: "Пізнай себе - і ти пізнаєш світ", «Освіта і професія». Тренінг «10 кроків до здорового способу життя»)

3)конкретно-історичного підходу, в основі якого є своєрідна модель конкретних вимог суспільства щодо підготовки молоді до життя та діяльності в даному суспільстві на певному етапі його розвитку. Конкретно-історичний підхід спрямовує зміст громадянської освіти на вирішення найбільш актуальних для даного етапу розвитку українського суспільства завдань. (практично: Години спілкування«Уважно подивись навколо. Аксіоми духовності», «Я не ображу рідної землі» . Диспут «Культура – повага до людей і до себе. Чи вважаєш ти себе культурною людиною?». Бесіда «Дерево міцне корінням, а людина родом»)

 Оволодіння культурним надбанням своєї нації відбувається водночас із вихованням доброзичливого і зацікавленого ставлення до культур інших народів, етнічних спільнот, які становлять культурне розмаїття регіону, України, Європи, міжнародного географічного регіону, світу.

Тобто ідеї громадянськості та демократії мають бути основними та наскрізними в системі шкільного життя, в його формальних та неформальних проявах.

Для цього застосовую  найрізноманітніші форми та методи роботи. Це і  традиційні предметні тижні, лекції,  екскурсії , яким надаю громадянознавчого спрямування.

Певні демократичні та громадянські цінності діти засвоюють, беручи участь у повсякденному житті школи, спільноти, громади. ( практично: участь в учнівському самоврядуванні класу, школи) .

У виховній роботі використовую не тільки традиційні методи: лекції, диспути, бесіди, бо вони хоч і дозволяють подавати різноманітну інформацію, акцентувати увагу вихованців на ключових аспектах теми, все-таки не орієнтовані на активну взаємодію вихованця і вихователя, учнів між собою, самостійне і спільне прийняття рішень, а саме це є вирішальною передумовою їх громадянської активності в майбутньому.

А от активні методи стимулюють творчість, ініціативу, самостійне і критичне мислення і базуються на принципі багатосторонньої взаємодії. Такими методами є різноманітні види дискусій («гудіння бджіл», «сніжки», ситуаційно-рольові ігри, ігри -драматизації, «мозкові атаки»).

І останнє. Громадянськість – це єдність громадянської свідомості і громадянської поведінки. Досвіду громадянської поведінки діти активно набувають у школі. Але треба, щоб і вдома діти відчували громадянську позицію батьків, їхню щиру зацікавленість життям країни. Тільки дуже важливо, щоб високі слова не перетворювались у свідомості дітей на гучні, але порожні фрази, змісту яких вони ще не розуміють.